Поки сиділа грілась/засмагала на сонці/синіла від холоду (потрібне підкреслити) , Нікіта, як положено дитині спав в колясці. Я зрозуміла, що всетаки люблю осінь. В мене склався кльовий симбіоз з котом Барсіком. Я гріла об нього руки, а він балдів від того, що його чіхрають за вухом, і з вдячністю слухають мур-мур. Для полної ідилії не вистачало гарячого чаю :(
О, а ще побачила вот таке оголошення.